Проза. Страница 728

Бруно Шульц: Українське різночитання Ця книжка — незвичайна. І не тільки тому, що представлено у ній новели нашого земляка із Дрогобича Бруно Шульца, блискучого письменника-новеліста рівня Франца Кафки, Стефана Цвейга чи Антона Чехова. Ця збірка новел — своєрідна перекладацька лабораторія, в якій у чарівних колбах і ретортах українських алхіміків художнього перекладу, золотом горить-переливається, відтворюючись у своїй первозданній красі, магічне слово майстра. Перекладати Шульца непросто. Передовсім тому, що він письменник, який у короткій художній формі намагався втілити універсум — витворити власний світ із безліччю лише на перший погляд малозначущих, а насправді тонких і символічних деталей, нюансів, алюзій і натяків, іноді навіть просто багатозначного замовчування, істинну суть яких мав би відчути й розшифрувати читач. Процес дешифрування Шульцового тексту — таїна на межі містики, бо ж кожне слово письменника може нести якийсь несподіваний відтінок значення, символ, натяк, без котрих філігранні, ажурні конструкції його художнього світу деформуються й загрозливо тріщать. Не дивно. Адже й сам письменник, даючи відповідь на анкету про таємниці письменницької творчості, у «Wiadomosciah Literackich» навесні 1939 року писав: «Сьогодні мене приваблюють усе більше невиражальні теми. Парадокс, в напруженні між їх невиражальністю та мізерністю й універсальною претензією, бажанням репрезентувати все є найсильнішим творчим стимулом.» (Цит. за Panas Wladyslaw. Ksiega blasku: Traktat o Kabale w prozie Brunona Szulca — Lublin, 1997. — s. 10). Отож, парадоксальність, незрима межа між величчю тексту та загрозою його руйнації, своєрідна космогонія й есхатологія, іноді відкритого, а іноді завуальованого змісту, специфічна манера викладу, тонкі, на ментальному рівні, відтінки значень і символів, специфічна ритмомелодика — це не повний перелік тих «підводних рифів», котрі уявляються на шляху кожного, хто перекладає Бруно Шульца. Для цих текстів замало добре знати мову. Перекладач мусить бути іще й філософом і психологом, ерудованим читачем, і навіть тонким знавцем галицьких реалій і специфіки побуту єврейських родин… Тим-то щоразу, коли заходить мова про переклад Бруно Шульца, говоримо про якесь нове — більшою чи меншою мірою — наближення до оригіналу як воістину феноменальної Речі-У-Собі… Упорядники цієї книжки вирішили зробити цілком логічний видавничий експеримент. Надаємо можливість кожному із наших перекладачів Шульца наблизитися до феномену його тексту і гостимо у нашій «перекладацькій лабораторії» автора уже апробованої книжки перекладів «Цинамонових крамниць» і «Санаторію Під Клепсидрою» Андрія Шкраб'юка, філософів і культурологів Тараса Возняка та Миколу Яковину, письменника Івана Гнатюка, історика й журналіста Андрія Павлишина. Кожен — оригінальний мислитель із своїм світобаченням, ідеалами, уподобаннями і… своїм прочитанням Бруно Шульца. Оригінал Шульцового «Санаторію Під Клепсидрою» теж подаємо у цій книжці — аби читач, котрий володіє польською мовою, і сам мав нагоду зануритися у світ фантазій дрогобицького майстра слова, світ непізнаваного — магічний світ Бруно Шульца. Григорій ЧОПИК, вчений секретар Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, перекладач * * * Назва оригіналу: Bruno Schulz. Sklepy Cynamonowe. Sanatorium Pod Klepsydra  

К середине XI века силы викингов резко пошли на убыль. Последний крупный «морской король», норвежец Харальд Суровый решился на отчаянную военную авантюру. До этого в течение сорока лет боев он одержал очень много побед. Дюк Нормандии Вильгельм тоже редко проигрывал, как и король Англии Гарольд. Именно этим трем сильным людям выпала судьба закрыть веер викингов и передать его в руки истории, которая готовила странам Европы, Африки и Азии новые испытания.В романе современного русского писателя Александра Торопцева, написанного специально для серии «Викинги», по-новому осмысливаются эпоха викингов, их значение в мировой истории и истории Севера…

Действие романа происходит в XVII веке, в годы, которые вошли в историю России как одна из ярких страниц борьбы за ее независимость. Вымышленные происшествия романа «без насилия», по словам А.С.Пушкина, входят «в раму обширнейшую происшествия исторического». Заметное место в романе отведено таким событиям, как организация нижегородского ополчения по главе с Кузьмой Мининым и Д.М.Пожарским, освобождению Москвы от интервентов в 1612 году и другим.

Наглый, грамотный, чрезвычайно самоуверенный, однако с мозгами. Стариков не уважает, но перед «Золотой пятеркой» заискивает. Говорят, с фантазией, иногда придумывает и впрямь интересные трюки. Невероятно амбициозен. Так говорят о главном герое Вадиме Осипове – молодом юристе.Каждая глава романа – этап жизни Вадима. Поступление в институт – первый контракт с отцом, первое место работы – начало юридической карьеры, женитьба – победа над соперниками, каждое судебное дело – дуэль.Адвокат всегда – один против всех. Выигранный процесс – это сложнейшая интеллектуальная схема поведения, скрупулезная проработка документов, умение разговорить свидетелей и вытащить из них информацию, необходимую для защиты клиента. От процесса к процессу Вадим развивается и мужает, познает жизнь, иногда расставаясь с иллюзиями, иногда проникаясь сомнениями, но никогда не теряя надежды.

Дино Буццати, наряду с Чезаре Павезе, Луиджи Малербой и Итало Кальвино, по праву считается одним из столпов итальянской литературы XX века. Проза Буццати обладает особой силой притяжения, и это относится не только к крупным его вещам, но и к рассказам – данное издание, пожалуй, наиболее полное их собрание.

В романе наряду с тяжелой, безрадостной жизнью дореволюционной башкирской деревни ярко показан быт старателей и рабочих. Здесь жизнь еще сложнее, поэтому классовое разделение общества, революционная борьба проявляются еще резче и многограннее.