Современная проза. Страница 148

Эта книга — о том, что мечтают сейчас, откровенно говоря, сделать многие, да не хватает духу и останавливают непреодолимые препятствия. Но герои Михаила Веллера преодолевают препятствия. Сюжет нового романа головокружителен и прост, реалистичен и невероятен одновременно. Роман смешон и печален, добр и зол; язык его легок, но последовательная мстительность мысли даже пугает. Книга рассчитана на читателей, которые хотели бы крепко встряхнуть окружающую жизнь за шкирку, а это, мягко говоря, широкий круг.

На окраине города, среди стандартных новостроек, стоит Серый Дом, в котором живут Сфинкс, Слепой, Лорд, Табаки, Македонский, Черный и многие другие. Неизвестно, действительно ли Лорд происходит из благородного рода драконов, но вот Слепой действительно слеп, а Сфинкс — мудр. Табаки, конечно, не шакал, хотя и любит поживиться чужим добром. Для каждого в Доме есть своя кличка, и один день в нем порой вмещает столько, сколько нам, в Наружности, не прожить и за целую жизнь. Каждого Дом принимает или отвергает. Дом хранит уйму тайн, и банальные «скелеты в шкафах» — лишь самый понятный угол того незримого мира, куда нет хода из Наружности, где перестают действовать привычные законы пространства-времени.Дом — это нечто гораздо большее, чем интернат для детей, от которых отказались родители. Дом — это их отдельная вселенная.

Совсем старая миниатюра. Немножко жутковатая. Ограничение по возрасту: 14 лет.  

Его зовут Гасель Сайях. Его империя – пустыня. Он – властитель страны, простирающейся от Атласских гор до берегов Чада. Он – один из последних великих воинов неукротимых имохагов, которых все прочие смертные знают под именем туарегов. Однажды двое, старик и юноша, появились у порога его хаймы. И он, соблюдая тысячелетние традиции пустыни, приютил путников. Но он не смог защитить их. Люди в пыльной солдатской форме преступили закон. Они убили мальчишку и увели старика. Гасель Сайях помнит главную заповедь туарегов: твой гость находится под твоей защитой. Поэтому он должен отомстить… Перед вами самый известный, самый издаваемый во всем мире роман самого читаемого испаноязычного автора современности Альберто Васкеса-Фигероа.

Роман «Імператор повені» є однією з найперших спроб нового естетичного прочитання нашого минулого. Автор пропонує не гуманістичний, вільний від штампів народництва і буржуазного сентименталізму, погляд на історичні події XVII ст. Цей задум не заважає присутності в романі пригод у стилі «фентезі», язичницької метафізики і невблаганної самобутності українського народу.

Роман П. Зюскінда «Парфуми», використовуючи нові засоби зображення, притаманні постмодернізму, розкриває одну з найважливіших проблем сучасності. Адже сьогодні, в епоху високого розвитку телебачення, яке показує масову культуру різного характеру, важливого значення набуває саме проблема влади митця над натовпом, проблема співвідношення краси й зла. Герой роману Жан-Батіст Гренуй відверта потвора, яку автор порівнює з кліщем: «…він був такий живучий, як витривала бактерія, і невибагливий, як кліщ, що сидить на дереві, існуючи завдяки одній крихітній краплині крові, яку здобув кілька років тому». І справді, він не тільки не мав особливого таланту, але — що значно гірше — не мав моральних засад, не мав совісті, не жалів нікого й не цінував чужого життя. Звичайно від такої людини усі намагаються триматися якнайдалі. Але що як він їм стає потрібним? Гренуй, не мавши власного запаху, тонко розпізнавав чужі і навіть умів їх компонувати, створюючи чудові парфуми без усяких рецептів. Це було справжнє мистецтво, яким він оволодів. Здавалося б, це прекрасно, бо людина, яка володіє мистецтвом, заслуговує на визнання. Проте не Гренуй. Ним керувала зовсім не любов до мистецтва і не любов до людей. Він ненавидів усіх і того ж часу жадав їхнього визнання. Створивши особливі парфуми, здатні викликати любов до нього, він насолоджувався запахом, якого насправді не мав. Але натовпу було все одно. Перед ними стояв чоловік, засуджений за численні вбивства молоденьких дівчат, запахи яких він вкрав. Він був справжнім монстром, уособленням зла, але вони шаленіли через любов до нього, не розрізняючи митця-злочинця і мистецтва, яке він уособлював…

Сборник представляет разные грани творчества знаменитого «черного юмориста». Американец ирландского происхождения, Данливи прославился в равной степени откровенностью интимного содержания и проникновенностью, психологической достоверностью даже самых экзотических ситуаций и персоналий. Это вакханалия юмора, подчас черного, эроса, подчас шокирующего, остроумия, подчас феерического, и лирики, подчас самой пронзительной. Вошедшие в сборник произведения публикуются на русском языке впервые или в новой редакции.