Историческая проза. Страница 18

«Великие аферы XX века» – увлекательная книга о самых изобретательных мировых финансовых махинациях, уникальное по форме и содержанию исследование самого феномена «аферизма». Автор выступает в роли азартного и дотошного исследователя, результаты его расследований подчас не совпадают с общепринятой точкой зрения. В высокий литературный слог с исключительным вкусом вплетены элементы уличного жаргона, скорострельные неологизмы, словечки и поговорки из иностранных языков.

Горить свіча" — твір багатогранний, присвячений історичним подіям 1240 року, падінню Києва під ударами Батиєвих полчищ, руйнуванню Південної Русі. В. Малик, докладно вивчивши історичні джерела, використавши фактичний матеріал Київського, Галицько-Волинського літописів, "Повісті про руйнування Рязані Батиєм", "Сказання про убієння в орді Михайла Чернігівського і його боярина Федора", не лише показує падіння давньої столиці, а й розкриває причини, що призвели до цього лиха, корені незнищенності української нації, яка відроджувалась навіть на руїнах цивілізації. Зміст роману охоплює невеликий проміжок часу: грудень 1240 р. — літо 1242 р. Історичні події визначають розвиток дії роману, його сюжетно-композиційну структуру. Головним ідейно-композиційним центром твору є зображення героїчної боротьби киян проти загарбників. Вузловими моментами сюжету є перипетії особистих доль історичних осіб та вигаданих героїв: Добрині, тисяцького Дмитра, Янки, Іллі і Маріам, князя Михайла, сотника Жадігера, хана Бачмана. Сюжетні колізії роману досить напружені, з безліччю несподіваних конфліктів. Драматизм сюжету обумовлюється трагічністю долі більшості героїв. Достовірність, переконливість зображення досягається тим, що послідовність історичних подій — взяття Батиєм Поросся, дев'яностошестиденна облога Києва і його падіння, кривавий шлях до "останнього моря" через галицько-волинські землі — показано через окремих людей, взятих у співвідношенні з часом і простором.  

v 1.0 — создание fb2 Vitmaier

Петербург гудит. В северную столицу приехала известная французская актриса мадемуазель Жорж. Ее игрой и красотой увлечен сам император Александр I. Она блистает на сцене императорского театра. Публика в восторге от ее таланта и неземной красоты. Но вот незадача, мадемуазель замечена в адюльтере с графом Павлом Дашковым. Дашков женат. Публике становится известно об их тайном романе. В обществе разразился скандал. Только удалось замять этот скандал, как в свете начинают судачить о молодой аристократке Валерии Красновской. К ней приковано внимание модных сплетников. В салонах и гостиных вовсю судачат о ее новом возлюбленном, таинственном незнакомце в костюме пирата, с которым она познакомилась на маскараде. Роман издан в 2014 г. на Украине (продолжение книги "Царская невеста").

«Глухая пора листопада» – самый известный в серии романов Юрия Давыдова, посвященных распаду народовольческого движения в России, в центре которого неизменно (рано или поздно) оказывается провокатор. В данном случае – Сергей Дегаев, он же Яблонский...

Події «Заложної душі», першої з книжок однойменної трилогії, відбуваються в ті малозрозумілі для нас часи, коли «закінчилася Руїна», і до того роздроблена, але все ще багато в чому вільна Україна, «заспокоювалася» під сильною рукою московської влади. Січ зруйновано, але не всі козаки-запорожці ще помандрували за Дунай чи у «подаровану їм» Чорноморію. Ще ходять по Вкраїні перебенді-кобзарі, душі людські охороняючи, ще є в бордюгах характерники, які знають, як перемогти Мерця, який постав згідно пророцтву з Книги Низової.   В романі переплелися історія і трагічні долі героїв, реальність з містикою, таємничі події, перевтілення та явища, не підвладними розумінню та коротке і вічне козацьке кохання. Палають чорні згарища, несуться степом осідлані коні без вершників і ранок приносить розлуку після казкової ночі

Новый роман известного писателя-историка И.Фирсова посвящен прославленному российскому флотоводцу, герою Чесменского боя, адмиралу Григорию Андреевичу Спиридову (1713-1790). Фирсов Иван Иванович (родился в 1926 году в Ростове-на-Дону) — современный российский писатель, капитан первого ранга в отставке. Окончил военно-морскую школу, Высшее военно-морское училище и Высшие специальные офицерские курсы. Служил штурманом на крейсере и эсминцах, помощником командира сторожевого корабля; закончил службу в Главном штабе Военно-морского флота. Публикуется с 1959 года. Истории русского флота и русским флотоводцам посвящены многие его книги: «Паруса над колыбелью» (Ярославль, 1996), «Сенявин» (М., 1997), «Лазарев» (М., 1998) и другие. Исторический роман «Спиридов был — Нептун» печатается впервые.  

Знаменитая норвежская писательница Сигрид Унсет была удостоена Нобелевской премии за трилогию "Кристин, дочь Лавранса". "Венец" – первая книга этой трилогии. Героиня романа – молодая и прекрасная девушка Кристин, норовистая и страстная, живущая, повинуясь голосу сердца, вопреки условностям и традициям средневековой норвежской деревни.

В романе рассказывается о восстании под руководством Спартака — самом крупном в истории восстании рабов (74–71 гг. до н. э.) в Древнем Риме.

«Тіні забутих предків» — повість Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині. В творі розповідається про кохання Івана і Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Яскраво передано побут і життя гуцулів. На початку твору розповідається про закохану молоду пару — Івана та Марічку. Вони належали до ворогуючих гуцульських родів Палійчуків і Гутенюків, боротьба між якими тривала уже давно. Проте це не стало на заваді їхньому коханню. Згодом Іван тривалий час змушений перебувати в наймах на полонині, а повернувшись він дізнається про смерть Марічки. Іван важко переживає загибель коханої: «Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: «На, жери і мене!» Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання його Марічки. Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село. Знаходив ожини, гогози, пив воду з потоків і тим живився. Потому щез. Люди гадали, що він загинув з великого жалю, а дівчата склали співанки про їхнє кохання та смерть, які розійшлися по горах»[1]. «Шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився». Одружився з Палагною та почав «ґаздувати». З часом Палагна стала «любаскою» сусіда Юри. Іван про це знав проте йому було байдуже, тому що він не міг забути Марічку та змиритися з болем. Якось хлопець пішов у гори й почув там голос Марічки, попрямував за ним і зустрів кохану у вигляді нявки. Після короткої розмови вона зникла, натомість Іван зустрів чугайстра і спробував відволікти його, запросивши у танок, щоб Марічка могла якнайдалі утекти. Після танцю з лісовиком головний герой пішов за голосом коханої і зірвався в урвище. Наступного дня його ледь живого знайшли пастухи. Згодом він помер, і його поховали за місцевими звичаєми (з танцями і розвагами).