Классическая проза. Страница 210

Новела „Лялечка”, твір М.М.Коцюбинського, що написаний у 1901 році, розповідає про багато аспектів життєдіяльності простого вчителя сільської української школи. Яке було життя колеги, як вирішувалися проблеми професійної діяльності учителя – про все це розповідає цей твір. Автор описує внутрішні переживання своєї героїні на фоні реального вимальовування картин сільського життя. Для повноти характеристики героїв новели він використовує інші персонажі, які є типовими для тодішнього суспільства. Проблематика, ідейна спрямованість твору, його тематична насиченість свідчать про глибоке знання автором багатьох аспектів життя українців, про глибинні закони взаємовідносин людей.

Бруно Шульц: Українське різночитання Ця книжка — незвичайна. І не тільки тому, що представлено у ній новели нашого земляка із Дрогобича Бруно Шульца, блискучого письменника-новеліста рівня Франца Кафки, Стефана Цвейга чи Антона Чехова. Ця збірка новел — своєрідна перекладацька лабораторія, в якій у чарівних колбах і ретортах українських алхіміків художнього перекладу, золотом горить-переливається, відтворюючись у своїй первозданній красі, магічне слово майстра. Перекладати Шульца непросто. Передовсім тому, що він письменник, який у короткій художній формі намагався втілити універсум — витворити власний світ із безліччю лише на перший погляд малозначущих, а насправді тонких і символічних деталей, нюансів, алюзій і натяків, іноді навіть просто багатозначного замовчування, істинну суть яких мав би відчути й розшифрувати читач. Процес дешифрування Шульцового тексту — таїна на межі містики, бо ж кожне слово письменника може нести якийсь несподіваний відтінок значення, символ, натяк, без котрих філігранні, ажурні конструкції його художнього світу деформуються й загрозливо тріщать. Не дивно. Адже й сам письменник, даючи відповідь на анкету про таємниці письменницької творчості, у «Wiadomosciah Literackich» навесні 1939 року писав: «Сьогодні мене приваблюють усе більше невиражальні теми. Парадокс, в напруженні між їх невиражальністю та мізерністю й універсальною претензією, бажанням репрезентувати все є найсильнішим творчим стимулом.» (Цит. за Panas Wladyslaw. Ksiega blasku: Traktat o Kabale w prozie Brunona Szulca — Lublin, 1997. — s. 10). Отож, парадоксальність, незрима межа між величчю тексту та загрозою його руйнації, своєрідна космогонія й есхатологія, іноді відкритого, а іноді завуальованого змісту, специфічна манера викладу, тонкі, на ментальному рівні, відтінки значень і символів, специфічна ритмомелодика — це не повний перелік тих «підводних рифів», котрі уявляються на шляху кожного, хто перекладає Бруно Шульца. Для цих текстів замало добре знати мову. Перекладач мусить бути іще й філософом і психологом, ерудованим читачем, і навіть тонким знавцем галицьких реалій і специфіки побуту єврейських родин… Тим-то щоразу, коли заходить мова про переклад Бруно Шульца, говоримо про якесь нове — більшою чи меншою мірою — наближення до оригіналу як воістину феноменальної Речі-У-Собі… Упорядники цієї книжки вирішили зробити цілком логічний видавничий експеримент. Надаємо можливість кожному із наших перекладачів Шульца наблизитися до феномену його тексту і гостимо у нашій «перекладацькій лабораторії» автора уже апробованої книжки перекладів «Цинамонових крамниць» і «Санаторію Під Клепсидрою» Андрія Шкраб'юка, філософів і культурологів Тараса Возняка та Миколу Яковину, письменника Івана Гнатюка, історика й журналіста Андрія Павлишина. Кожен — оригінальний мислитель із своїм світобаченням, ідеалами, уподобаннями і… своїм прочитанням Бруно Шульца. Оригінал Шульцового «Санаторію Під Клепсидрою» теж подаємо у цій книжці — аби читач, котрий володіє польською мовою, і сам мав нагоду зануритися у світ фантазій дрогобицького майстра слова, світ непізнаваного — магічний світ Бруно Шульца. Григорій ЧОПИК, вчений секретар Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, перекладач * * * Назва оригіналу: Bruno Schulz. Sklepy Cynamonowe. Sanatorium Pod Klepsydra  

«Блуждающие звезды» – самое знаменитое произведение классика мировой литературы, еврейского писателя Шолом Алейхема, публиковалось в периодике в 1910-1911 годах. Это роман о блуждающих душах актеров, о трогательной любви, рожденной искусством. «Актеры» – первая часть романа, главные герои которого – дочь бедняка кантора и сын местного богача, покоренные спектаклями бродячего театра, – бегут из родных мест, чтобы посвятить свою жизнь сцене. В «Скитальцах», второй части романа, его герои, певица и актер, после многих лет скитаний ставшие знаменитыми, встречаются, наконец, в Америке, но лишь для того, чтобы расстаться навсегда.

Мой мир населяют простые, на первый взгляд, обыкновенные люди из деревушек и провинциальных городков: любимые кем-то и одинокие, эмоционально неудовлетворенные, потерянные, мало себя знающие… Это мир глубинных страстей, безотчетных поступков и их последствий. Но внешне он не особенно драматичен… В совершеннейшей форме рассказ является, по существу, стихотворением в прозе.

В том входят романы, составляющие трилогию о Вилфреде Сагене, которая является вершиной творчества крупнейшего современного норвежского писателя. В ней исследуется характер буржуазного интеллигента-индивидуалиста, постепенно утрачивающего всякие этические критерии. Романы печатаются с небольшими сокращениями.

В сборник произведений выдающегося аргентинца Хорхе Луиса Борхеса включены избранные рассказы, стихотворения и эссе из различных книг, вышедших в свет на протяжении долгой жизни писателя.

В сборник произведений выдающегося аргентинца Хорхе Луиса Борхеса включены избранные рассказы, стихотворения и эссе из различных книг, вышедших в свет на протяжении долгой жизни писателя.

Часто в произведениях Булгакова вся суть задуманного прочитывается в двух-трех начальных фразах, а затем следует лишь детализация. Вот и в повести-гротеске «Похождения Чичикова» достаточно взглянуть на первые слова «Пролога», чтобы увидеть весь трагический смысл этого, казалось бы, чрезвычайно веселого сочинения. Шутник-сатана открыл двери ада, и вся его рать-ватага ринулась в Россию... И что же может произойти со страной, в которой хозяйничают слуги дьявола?

Писатель Василь Быков - участник Великой Отечественной войны, которая определила темы, сюжеты и выбор героев его произведений. Повести его прежде всего - о человеке, пытанном ледяной водой болот, мокрой глиной окопов, пустотой леса в ничейной полосе, неизвестностью исхода войны, соблазном бессилия, безнадежности, отступничества, бесконечностью раскисших дорог...« Выбравшись из мрачных, сырых поутру лесных дебрей, где они проблуждали половину ночи, Гусаков облегченно вздохнул: лес кончился, перед ними раскинулось поле. Над подернутой утренней дымкой стеной соседнего леса поднимался ярко-красный диск летнего солнца. Лучей от него еще не было в чистом, погожем, широко залитом багрянцем небе, краснота которого, однако, быстро тускнела, уступая натиску света и голубизны. В поле становилось светлее, стало видно, как полосы ржи чередуются с разными по ширине участками ячменя, пшеницы и картофеля, - как когда-то в доколхозной Западной Белоруссии, где больше года служил Гусаков. Но тут не Западная - тут должна быть Восточная, и эти нивы-полоски давно перепаханы тракторами, а земля обобщена в колхозы. Второй раз за минувшую ночь Гусакова охватила тревога: куда же они угодили? Первый раз встревожился, когда на огромном скошенном лугу, где они приземлились, никто их не встретил, никакого партизанского дозора там не было. Правда, не было и немецкой засады. »