Проза. Страница 158

«... Один из моих друзей, офицер, несколько лет назад умерший в Греции от лихорадки, рассказал мне как-то о первом деле, в котором он участвовал. Его рассказ так поразил меня, что я записал его по памяти, как только у меня нашлось для этого время. Вот он. ...»

«Тіні забутих предків» — повість Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині. В творі розповідається про кохання Івана і Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Яскраво передано побут і життя гуцулів. На початку твору розповідається про закохану молоду пару — Івана та Марічку. Вони належали до ворогуючих гуцульських родів Палійчуків і Гутенюків, боротьба між якими тривала уже давно. Проте це не стало на заваді їхньому коханню. Згодом Іван тривалий час змушений перебувати в наймах на полонині, а повернувшись він дізнається про смерть Марічки. Іван важко переживає загибель коханої: «Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: «На, жери і мене!» Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання його Марічки. Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село. Знаходив ожини, гогози, пив воду з потоків і тим живився. Потому щез. Люди гадали, що він загинув з великого жалю, а дівчата склали співанки про їхнє кохання та смерть, які розійшлися по горах»[1]. «Шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився». Одружився з Палагною та почав «ґаздувати». З часом Палагна стала «любаскою» сусіда Юри. Іван про це знав проте йому було байдуже, тому що він не міг забути Марічку та змиритися з болем. Якось хлопець пішов у гори й почув там голос Марічки, попрямував за ним і зустрів кохану у вигляді нявки. Після короткої розмови вона зникла, натомість Іван зустрів чугайстра і спробував відволікти його, запросивши у танок, щоб Марічка могла якнайдалі утекти. Після танцю з лісовиком головний герой пішов за голосом коханої і зірвався в урвище. Наступного дня його ледь живого знайшли пастухи. Згодом він помер, і його поховали за місцевими звичаєми (з танцями і розвагами).

Прошло много лет, но душевные раны Морган Вале еще свежи. Он, ее насильник, не дает им затянуться. Доверчивая тринадцатилетняя девочка, мечтавшая лишь о компьютере, она искала место домработницы, когда постучала в дверь Мануэля да Круса и случилось непоправимое… Ее мучитель освобожден досрочно! Девушка не уставала повторять, что будут новые жертвы, и оказалась права: для обнаруженной в лесу Мари-Кристин Одо обычная пробежка стала роковой! Ее убийца все еще ходит среди нас…

В новую книгу Михаила Веллера входит как издававшийся ранее «русский Мартин Иден» – роман о советском писателе «Мое дело», ставший внутрилитературным бестселлером, так и впервые публикующиеся произведения. Повесть «Смотрите, кто ушел» рассказывает о громкой славе первого советского «шестидесятника», кумира того поколения Анатолия Гладилина. Уникальный обзор мировой литературы – чем отличается написание шедевра от успеха и признания писателя – завершает сборник.

Той, которая без ума от красивых историй любви, сигарет, и тусовок. Той, которая, может быть, любила меня. Той, кого точно любил я.

Художник Артем получил нежданное наследство...

В параллельный нашему мир (с небольшими отличиями) в тело человека попадает душа молодого эльфийского мага (всего тысяча лет). Вот только беда - он лишён магии и долгожительства и заперт в теле хумана, которому отпущены жалкие сорок лет жизни. Краткий миг, по сравнению со сроком жизни перворожденного, за который нужно вернуть хотя бы одно из двух: магию или долгожительство.