Роман. Страница 5

Звезда европейской литературы бельгийка Амели Нотомб стала известной после публикации первой же книги – «Гигиена убийцы». Публику и критиков сразу покорили изысканный стиль и необычный сюжет этого романа. Лауреат Нобелевской премии, писатель Претекстат Tax болен, и дни его сочтены. Репортеры осаждают знаменитость, надеясь получить эксклюзивное интервью. Но лишь одной молодой журналистке удается разговорить старого мизантропа и узнать жуткую тайну его странной, призрачной жизни… Роман Амели Нотомб «Ртуть» – блестящий опыт проникновения в тайные уголки человеческой души. Это история преступлений, порожденных темными, разрушительными страстями, история великой любви, несущей смерть. Любить так, чтобы ради любви пойти на преступление, – разве такого не может быть? А любить так, чтобы обречь на муки или даже лишить жизни любимого человека, лишь бы он больше никогда никому не принадлежал, – такое часто случается?

  Она - нищая девчонка с полусредневекового Дария. Он - младший сын Императора Альтаира, живой залог хрупкого перемирия между их планетами. Они должны были стать врагами, но вместо этого... Любовь способна прорасти даже там, где царят смерть и безысходность. Чтобы вновь и вновь ставить героев перед извечным выбором: долг или чувства?

Тисячолітній Миколай — роман з незвичайним сюжетом. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай. Був він дружинником князя Володимира, їздив з його посланцями до Візантії, і разом із нареченою князя, ромейською царівною Анною, привіз на Русь нову віру. З козацьким посольством Богдана Хмельницького інок Миколай Несміяновський, що знався у всіляких науках, приїздив до Москви, де у Чудовому монастирі був справником старих та новопечатних книг. У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го, молодим лейтенантом пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної, а у мирний час став вченим-агрономом. У другій частині роману події відбуваються у повоєнний час.

Український письменник з Волині у своєму новому романі вкотре використовує вже знаний з попередніх його книжок літературний прийом – «воскресіння» забутих і маловідомих імен, що належать вітчизняній історії, культурі та релігійному руху.  Цього разу об’єктом його художнього дослідження став Павло Пащевський – священик, капелан Першого українського запасного полку (згодом – Сердюцького полку імені Петра Дорошенка). Окрім того, у життєвому та професійному активі отця Павла праця в Департаменті віросповідань Міністерства внутрішніх справ УНР, участь у створенні Кирило-Мефодіївського братства, Першому Зимовому поході, підготовці до Всеукраїнського Церковного Собору. Інтернування, табори, церковна, педагогічна і громадська діяльність під польською займанщиною, а з 1939 року – сперш під радянською окупацією, потім під німецькою – це сторінки життя унікальної генерації української інтелігенції (до них належав і Павло Пащевський), перед якою письменники, журналісти історики ще у великому боргу.

"Призрак оперы действительно существовал" - доказательству этого тезиса посвящен один из самых нашумевших французских романов рубежа XIX-XX веков. Он принадлежит перу Гастона Леру, мэтра полицейского романа, автора знаменитой "Тайны Желтой комнаты", "Духов дамы в черном". Но по жанру "Призрак Оперы" ближе к традициям готического романа, к "Парижским тайнам" Эжена Сю. С первой и до последней страницы Леру держит читателя в напряжении. Возможно, именно здесь кроется одна из причин того, что этот сюжет в XX веке не раз получал новое воплощение, достаточно вспомнить одноименный фильм, а также мюзикл Эндрю Ллойда Вебера.